четверг, 21 июня 2012 г.

Ha нові рейки

1956 рік позначений різкою зміною поколінь, значним омолодженням майже усіх провідних команд. На зміну ветеранам, які були в колективах Одеси, Харкова, Києва, прийшли молоді гравці.

З метою надання баскетболу більшої динамічності ФІБА з 1957 року вводить нові правила. 30 секунд дозволяється володіти м'ячем команді, яка нападає. Це призводить до зростання рахунків у матчах, результативності окремих виконавців, пошуку нових тактико-технічних схем ведення гри. Відтепер не можна було півгодини крутити "вісімку", граючи "до вірного", як це робили прибалтійці. Відома була і одеська тяганина - "вата", яка швидко зазнала краху через невміння грати через центрового та інші вади.

Згодом скасували і правило останніх трьох хвилин, яке вплинуло на кількість штрафних кидків. Заборонялось торкатись м'яча в момент його знаходження над кільцем. Це також вимагало осмислення, нових креслень.

В цей час київські студенти з команди СКІФ під керівництвом В. О. Шаблінського наполегливо почали вивчати пресинг і перші в Україні досягли в цьому успіху. Саме їхні нововведення - "зонний пресинг", "планові заміни", "рваний ритм", "волейбольний простріл" принесли команді перші гучні перемоги: призові місця на чемпіонатах, першостях та Кубках СРСР, успіхи в міжнародних зустрічах.

Новинки прижилися швидко, так само швидко були помічені. Знайшлося багато послідовників. Але краще вихованців Шаблінського той же "зонний пресинг" ніхто не виконував, бо крім тактичної побудови треба було підготувати гравців фізично і морально. Оскільки застосування пресингу тягнуло за собою велику кількість фолів, треба було мати довгу лаву запасних. Так виникла потреба у розробці системи планових замін.

Для кращої підготовки до змагань найвищого рівня багато команд перейшли до щоденних тренувань, а дехто і до дворазових на день. Це стало можливим після введення посад інструкторів зі спорту при комітетах фізкультури та зростанні кількості спортивних клубів при потужних промислових підприємствах. Професійне ставлення до організації гри принесло зрештою свої добрі наслідки.

На початку 60-х років студентська команда Києва перейшла до міського монтажно-будівельного управління і дістала назву "Будівельник". Саме тоді і стався прорив у когорту найсильніших. За студентами прорив роблять і армійські баскетболісти столиці. Обидві команди завойовують призові місця всесоюзних чемпіонатів, виграють по черзі чемпіонати України, а 1963 року стають другими призерами Спартакіади народів СРСР у складі збірної команди України.

Команди запрошували на різні міжнародні турніри, з яких вони обов'язково поверталися з найвищими нагородами.

Сходження до спортивних вершин здійснюють: М. Баглей, В. Бережний, В. Булаєв, А. Вальтін, Ю. Виставкін, В. Гладун, Т. Гецько, В. Гуревич, В. Ков'янов, В. Кононенко, В. Куровський, Б. Луганський, П. Лушненко, К. Манукян, В. Новиков, В. Окипняк, Б. Пінчук, А. Поливода, Л. Поплавський, М. Погуляй, В. Салухін, В. Смоляков, В. Стремоухов, М. Сушак, 3. Хромаєв, А. Шологон, Г. Чечуро. Для участі в збірній України до них долучались талановиті баскетболісти інших команд Києва, Дніпропетровська, Одеси, Луганська, Харкова та Львова. Тренували збірну України того часу В. О. Шаблінський та Н. К. Каракашьян.

Справжнє свято прийшло на вулицю українського баскетболу 1967 року, коли керована В. Шаблінським збірна республіки дала справжній бій усім асам радянського баскетболу, вигравши найпрестижніші змагання - IV Спартакіаду народів СРСР. Ось прізвища тих, хто здійснив цей вікопомний подвиг: В. Брянцев, А. Вальтін, В. Гладун, В. Новиков, В. Окипняк, Б. Пінчук, JI. Поплавський, А. Поливода, М. Погуляй, В. Салухін, М. Сушак, Г. Чечуро.

Це були роки нечуваного піднесення баскетболу в Україні. Слідом за київськими командами СКІФ, СКА, КПІ на авансцену виходять такі цікаві колективи, як "Автомобіліст" Луганськ, "Спартак" Миколаїв, ДКБ Донецьк, "Будівельник" Харків.

Розвиток жіночого баскетболу був не таким яскравим і бурхливим. Лихоманило єдину класну команду "Динамо" Київ. Інші, в т. ч. "Сталь" Дніпропетровськ, СКА та СКІФ Київ, "Буревісник" Одеса, "Будівельник" та "Динамо" Харків, були напівпрофесійного рівня і нічим особливим себе в чемпіонатах СРСР не виявили. За 10-15 років провідна команда "Динамо" Київ змінила до десятка тренерів. Серед них були М. Козловська, Н. Пименова, В. Ков'янов, О. Леонов, І. Зільберберг, Н. Фоміних, А. Петросян, М. Сгоров (повертався), Б. Резцов, В. Морщинін та інші.

Прикрі падіння (7-8 місця на Спартакіадах народів СРСР і 10-13 - на чемпіонатах СРСР) чергувались з 4-5 місцями на чемпіонатах країни і другим-третім місцями на Спартакіадах народів СРСР. І це в той час,коли в командах грали майстрині високого класу. Технічну гру показували талановиті Піна Бережна, Галина Руцинська, Галина Євсюкова, Тетяна Соловйова, Ольга Счастлівцева. Леніда Трач, Людмила Мандич. Людмила Федосова, Валентина Смолякова. Єва Болдог. Інна Кузнецова, Світлана Осташко та інші.

Єдине, чого не мав український баскетбол, так це представників у збірних командах Радянського Союзу. На світові та європейські першості виїжджали переважно представники Москви, посилені гравцями з прибалтійських республік та Грузії. Прорив стався 1960 року, коли до складу збірної для участі в чемпіонаті Європи, а згодом і XVII Олімпійських ігор у Римі включили гравця київського СКІФу Альберта Вальті- на. На чемпіонат світу 1963 року до Ріо-де-Жанейро брали Вадима Гладуна з київського "Будівельника". На Олімпіаду 1964 до Токіо поїхав інший гравець цієї команди Микола Баглей. 1965 року чемпіонами Європи стають Микола Баглей та київський армієць Микола Сушак. З того часу "двері відкрилися". До збірних потрапляло порою до чотирьох українців, а героями Всесвітньої Універсіади 1961 р. стало відразу дев'ять баскетболістів київського СКІФу.

Стався прорив і у жіночому баскетболі. Такі майстрині, як І. Пивоварова, Ф. Орел-Кочергіна, Н. Климова (Назембло), Р. Курв'якова, Н. Фоміних, Г. Резцова, J1. Остапець, яких запрошували до збірної Радянського Союзу, стали в командах першими номерами, здобували титули чемпіонок Олімпійських ігор, світу, Європи. Кращими на турнірах журналісти та спеціалісти називали Феодору Орел, Наталію Климову. Інесса Пивоварова була визнана "міс баскетболу" на чемпіонаті Європи 1962 року.

Комментариев нет:

Отправить комментарий