четверг, 21 июня 2012 г.

Працювали натхненно

В Одесі, Харкові та Києві дуже пізно взялися надолужувати прогалини у тактичних схемах та технічному озброєнні гравців, хоча на місцях потужно працювали окремі тренери.

У Києві, на відкритих майданчиках стадіону "Динамо", з раннього ранку до пізнього вечора лунав гучний бас Мира (Міркіяна) Опанасовича Єгорова, який одразу після війни приїхав до Києва з Уралу. Його авторитет, відданість баскетболу, знання та висока тренерська майстерність не піддавалась сумніву. Він наполегливо і без втоми працював як з дитячими, так і дорослими командами.

Висока технічна оснащеність його вихованців була найкращою, проте тактичні схеми гри будувались на старому матеріалі. Успіх прийшов лише до жінок, серед яких виділялись Зоя Стасюк, Ніна Пименова, Юлія

Бурдіна, а також їхні подруги Валентина Назаренко, Тамара Максимова, Людмила Висоцька, Антоніна Кравченко, Ольга Щепенникова, Тамара Симонова, Валентина Таганьян, Віра Венцлавек, Галина Барановська та інші, які впевнено йшли від перемоги до перемоги.

Ця незрівнянна жіноча команда на переломі 40-х-50-х років здобула звання чемпіонок CPCP, ставала срібними, бронзовими призерами та двічі володарювала Кубком СРСР.

Більш менш сприятливі умови були створені для баскетболістів у Київському політехнічному інституті, Інституті фізкультурі, Спортклубі армії. Пристойні зали мали деякі вищі навчальні заклади, але і вони не задовольняли потреб студентського баскетболу, який у нас так і не виріс з дитячих штанців, звичайно крім команд СКІФ, КПІ Київ.

Велика конкуренція у Києві на міському рівні точилася між чоловічими і жіночими командами СКІФ, "Динамо" та СКА. На республіканському - між колективами Одеси, Києва та Харкова. Незмінними чемпіонами України серед чоловіків майже до середини 50-х років виходили спортсмени Харківського вищого авіаційно-технічного училища, яких тренував В. В. Кустовський, а у жінок - динамівки Києва.

У Дніпропетровську плідно працював з чоловічою і жіночою командами "Сталь" К. Р. Медведев, досвідчений тренер, людина фанатично віддана баскетболу.

Законодавці мод у баскетболі - одесити після війни втратили пріоритет. Матеріальна база тут явно гальмувала бурхливе бажання одеситів грати. Мало місце і байдуже ставлення керівників спорту до професійного розвитку цього виду спорту. Гравці команд не діставали ніякого заохочення, не виділявся час для тренувань збірних команд. їх взагалі збирали час від часу. І все ж в окремих колективах були непогані чоловічі і жіночі команди, унікальні гравці, які могли учинити сенсацію будь-якої першості.

Комментариев нет:

Отправить комментарий