Баскетбол незалежної України

Із здобуттям Україною незалежності 1991 року баскетбол, як і інші види спорту, опинився на роздоріжжі. Попервах на якості проведення перших чемпіонатів позначився матеріальний стан як Держкомспорту, так і спортивних клубів, колективів фізкультури, які утримували провідні команди. Діставши безпосередній вихід на міжнародну арену, збірні команди та окремі колективи через фінансову скруту не змогли з цього як слід скористатись.

Згорталася робота в дитячо-юнацьких спортивних школах. Чемпіонати України ще деякий час не стабілізувались. Гравці окремих нових команд демонстрували вкрай низький рівень технічної підготовленості.

За безпосередньої участі активістів Федерації баскетболу України, яка, до речі, також потребувала зміцнення і реорганізації, вдалося виробити таку систему, яка на перших порах виявилась прийнятною, задовольнила усіх, не дала занепасти подальшому розвитку баскетболу в Україні.

Першим президентом Федерації баскетболу незалежної України став Б. Корбан. З 1993 року її очолював В. Осипов, згодом знову Б. Корбан і В. Горбулін. З 2002 року - 3. Хромаєв. Почесним президентом обраний В. Горбулін.

Якщо перший чемпіонат незалежної України зібрав лише сім жіночих і вісім чоловічих команд, то другий - 36 чоловічих і 18 жіночих команд, які поділили на три чоловічі ліги і дві жіночі. Майже стільки ж команд заявилося на третій і четвертий чемпіонати. Про рівність сил команд цих перших чемпіонатів не може бути мови. Перемагали традиційно найсильніші колективи. У чоловіків - "Будівельник" Київ, у жінок - динамівки столиці, які показували стабільну високотехнічну гру.

Зміни до кращого намітились лише 1994 року з при-ходом нових сил до керівництва вітчизняним баскетболом. Більш стрункішим стає внутрішній чемпіонат. З'являються перші професійні баскетбольні клуби у Києві, Миколаєві, Одесі, Маріуполі, Донецьку, Дніпропетровську, Львові. Бажання грати надто велике. В чоловічому чемпіонаті з'явились такі команди, як "Нафтохім - Олександрія" Біла Церква, "Металург" Нікополь, АкКГРІ Кривий Ріг, "Пульсар" Рівне, "Алмаз" Вінниця, "Асторія" Дружківка, "Нафтохім" Кременчук, в жіночому — "Веснянка" Луганськ", "Вікторія" Кривий Ріг, "Колос - Алупка" Ялта та інші, про які раніше уболівальники баскетболу цих регіонів нічого не чули.

Багато суперечок викликав факт появи в складах команд, особливо чоловічої суперліги, закордонних гравців.

Здавалося також, що нездоланою для нас виявиться і дорога до світових вершин. Прорив намітився тоді, коли до справи нарешті взялися з професійним підходом.

За три роки київська жіноча динамівська команда, керована Володимиром Рижовим, посилена кількома майстринями з інших колективів, у складі збірної України стала чемпіоном Європи 1995 р. Ось той зірковий склад: Вікторія Буренок, Олена Вергун, Олена Вєхова, Оксана Довгалюк, Олена Жирко, Руслана Кириченко, Людмила Назаренко, Вікторія Навроцька, Олена Оберемко, Наталія Сильянова, Марина Ткаченко, Ольга Шляхова.

А через рік ця команда майже в незміненому складі виборола право участі в Олімпійських іграх 1996 р. у Атланті, де посіла почесне четверте місце.

На першості Європи серед дівчат у 2003 році бронзовими призерами стали Яна Шкарпета (Вінниця), Арина Лисюк, Юлія Токова, Наталія Негребецька (Житомир), Марина Ткаченко (Луганськ), Світлана Колібабчук, Аліна Сиром'ятникова, Яна Кирницька, Вікторія Рижкова, Ірина Долинська (Одеса), Таісія Бовикіна (Харків), Ганна Покойова (Київ). Команду готували І. Щипакіна та Ф. Орел-Кочергіна.

На першості Європи серед юніорок у 2004 році українки посіли п'яте місце.

Вихованку бердянського баскетболу Олександру Горбунову на чемпіонатах Європи серед кадеток, юніорок та жінок віком до 20 років тричі поспіль називали кращою. Нині вона провідний гравець угорського чемпіонату.

2005 року оновлена жіноча збірна, очолювана Мариною Ткаченко, хоч і не пробилася до фіналу чемпіо-нату Європи, все ж показала зрілий баскетбол європейського рівня.

На дві третини складена з молодих необстріляних баскетболістів чоловіча команди, керована Геннадієм Защуком, 2005 року спочатку посіла друге місце (за американцями) па Всесвітній Універсіаді, а потім виступала у фіналі чемпіонату Європи. Три поразки у підгрупі від сильних команд Росії, Німеччини та Італії не дали змоги продовжити змагання за більш високі місця. Але, безсумнівно, ця команда з перспективою.

Українські жіночі і чоловічі клубні команди беруть участь у європейських кубках, де здобувають перемоги над сильними професійними командами, поки що без жаданих кубків.

Нині в чемпіонаті України бере участь 18 жіночих і 56 чоловічих команд. Жінки змагалися за звання найсильнішої в підгрупах, потім утворять фінальну групу. Чоловіки розбиті на групи - Суперлігу, Вищу і Першу. Існує також Юнацька ліга, де змагається сотня дівочих та юнацьких колективів з усієї України.

Створено вісім збірних команд: чоловіча, жіноча, кадетські і юніорські, які виступають на європейських рівнях.

Станом на 01.01. 2006 року в Україні баскетбол культивується в 285 ДЮСШ, 17 - СДЮШОР, 7 - УФК, та 2 відділеннях ШВСМ, де тренується понад 40 тисяч юних спортсменів. З ними працює 1075 тренерів.

За минулий олімпійський цикл було відкрито 75 нових відділень в ДЮСШ 20 регіонів.

Проте є й негативні факти. Скорочується кількість учнів і закриваються ДЮСШ в Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Київській областей. Лише по чотири відділення баскетболу залишилось в ДЮСШ АР Крим, Закарпатської та Чернігівської областей, 5 - Миколаївської, 6 - Черкаської та в місті Києві. Дитячо-юнацькі спортивні школи, що підпорядковані Міністерству освіти та науки (а таких більшість, близько тисячі) згідно з наказом по галузі віднесені до позашкільних закладів освіти і ставлять перед собою переважно оздоровчі завдання, в них найнижчі показники ефективності роботи, не ставиться завдання підготовки резерву для збірних команд країни.

Як не дивно, баскетбол досі визначений пріоритетним (!?) видом лише для шести регіонів. Чи не парадокс, що серед них явно не баскетбольна Рівненська область. Натомість у цьому переліку немає Харківської, Донецької, Луганської областей, команди яких не один раз вигравали чемпіонські титули і мають найбільше представництво в усіх лігах українського баскетболу.

Про байдуже ставлення до баскетболу свідчить той факт, що в Молодіжних іграх 2006 року взяли участь представники дев'яти областей.

Як зазначає у своєму підручнику "Баскетбол" кандидат педагогічних наук, почесний майстер спорту, колишній гравець київського '"Будівельника" та збірної України Леонід ГІоплавський: " Є усі підстави стверджувати про сталі тенденції до відновлення престижу українського баскетболу. Традиції українського баскетболу будуть подовжені і примножені завдяки нинішньому поколінню баскетболістів, тренерів, арбітрів, наукових працівників, які працюють у тісній співпраці і за підтримки державних організації і Національної федерації баскетболу України".