1909 року перша черга стадіону з легкоатлетичною доріжкою та кількома майданчиками була завершена. Повними господарями тут стали члени товариства "Сокіл". На відкриття Парку Товариства рухливих ігор з'їхалось багато гостей з двох імперій - Російської та Австро-Угорської.
Велике захоплення викликала показова гра у баскетбол. Змагалися команди чотирьох жіночих гімназій, які вже вправно володіли м'ячем. Грали на трав'яному полі футбольним м'ячем. Щити з кільцями кріпилися до вбитих у землю паль. Правила гри були привезені ще 1908 року з Лондона активісткою жіночого руху, великою аматоркою баскетболу і інших рухливих ігор, інструктором фізичного виховання Марією Герман, яка спеціально за відрядженням Товариства виїжджала до Англії і провела там кілька місяців.
Роздруковані правила змагань і методички швидко стали широко відомі в усіх навчальних закладах міста. Переклад і адоптацію на російську, польську та українську мови здійснював інший відомий організатор і популяризатор рухливих і спортивних ігор Ф. Копалка.
Як писали газети, учасниці ігор продемонстрували вправність, швидкість, граціозність, навіть лагідність і чарівність. Історики спорту відзначають роль Львова та його активістів у поширенні гри на інші території країни. Саме у Львові відбувались перші товариські і офіційні змагання, сюди по досвід приїжджали спортсмени з Братислави, Будапешта, Варшави, Праги, Кошице, Кракова, Познані, Лодзі, Ярослава.
1910 року у Львові з'явилась книжка В. Святкевича "М'яч у корзині". Автор кілька років до того працював у Чикаго, де викладав сокільську гімнастику. Баскетбол справив на нього дуже велике враження. Захопившись цією грою, він вивчив усі нюанси, технічні прийоми, схеми розстановки гравців. Полюбивши гру, почав її активно популяризувати на наших західних теренах серед чоловіків і жінок, хоча ця гра тривалий час вважалася суто жіночою, а чоловіків в деяких місцях навіть не допускали до залів.
Паралельно набувала популярності ця гра і в Одесі. У січні 1910 року в середніх навчальних закладах міста вправи з баскетболу запроваджено спеціальним рішенням як допоміжні на уроках з фізичного виховання, що свідчить про добре знайомство з цією грою.
Влітку 1911 року відбулось перше велике спортивне свято, де у програмі, крім легкої атлетики, гімнастики і тенісу був і баскетбол. Є публікації, де стверджується, що найвправніше володіли м'ячем дівчата другої гімназії. Це - ще одна підстава вважати, що ця цікава і динамічна гра не була нова для одеситів.
На 23 вересня 1913 року було призначене велике спортивне свято середніх навчальних закладів, участь брали також робітники фірм і компаній. Цього разу газети серед кращих поруч Що ж являли собою на той час ігрові майданчики? Розмір їх сягав по довжині від 28 до 43 метрів і по ширині від 14 до 21 метра. їх поділяли на три сектори - захист, середній і напад. Чітких правил змагань не існувало. Справжні корзини-кошики без щитів кріпили до стінок або стовпів на висоті 3 метри 05 см від землі. Це правило чи не єдине, яке лишилось від того часу, коли винахідник баскетболу Дж.Нейсміт кріпив у залі корзини з-під персиків. Коли м'яч потрапляв до такого кошику, його виштовхували спеціальними палицями і гра поновлювалась.
Лише згодом додумались до того, щоб з кошиків виймати дно. Згодом замість корзин застосовували обручі, до яких в'язали сітки.
Гра починалась після того, як суддя вдарить м'яч об землю в центрі майданчика. М'яч дозволялось тримати у руках не більше п'яти секунд, стоячи на місці. На бігу його треба було негайно віддати. Дріблер не мав право кидати по кошику. Заборонялось повертатись з м'ячем у руках. Час на зупинки не вимикався. Пробіжки розглядались як персональне зауваження. Усі штрафні кидки виконував один гравець. В СРСР це правило було скасоване лише у 1936 році.
Через уповільненість гри команди набирали у зустрічі не більше 10-15 очок. В перших командах грало по дев'ять осіб: по три - нападники, середні та захисники. Але грали 7 х 7, 5 х 5 і т. д. Як завгодно. У ви¬падку, коли грали п'ять на п'ять, на майданчику було два середніх і два нападника, один захисник. Гравцям не дозволялось покидати свої зони.
Комментариев нет:
Отправить комментарий